Знак питання ставимо в таких позиціях.

1. У кінці питального речення:

За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена?

Р. Федорів

Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати?

М. Рильський

Примітка 1. Знак питання не ставимо в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації власне питальних речень):

— Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом невесела…

Марко Вовчок

Якщо ж головна частина речення є питальною, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставимо:

Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл

Під небом літає у теплії дні?

Л. Глібов

Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був?

Ю. Яновський

Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками питання:

Кляті! кляті!
Де ж слава ваша?? На словах!

Т. Шевченко

Примітка 3. Складну інтонацію питання / оклику передаємо на письмі двома відповідними знаками ?!:

Се ти, мій чарівниченьку?!

Леся Українка

— Для чого ж тоді на Ельбі
поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля.

Б. Олійник

Примітка 4. У питальних реченнях (переважно з однорідними членами) у художній літературі знак питання ставимо після кожного слова (сполучення слів) для їх повнішого увиразнення:

Хіба ж живуть вони? І знають,
Як ви сказали, благодать,
Любов?..

Т. Шевченко

Далі старий до парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток?

Марко Вовчок

Примітка 5. Щодо написання після знака питання слів з малої літери, напр.:

Що його турбувало? погода? далека дорога?; Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се
ти? живий?

М. Коцюбинський

— див. зауваження в § 157, п. 1, прим. 4 (про практику такого ж написання після знака оклику).

2. У кінці вставленого речення або після вставленого слова (словосполучення), вимовленого з питальною інтонацією:

— А я замурував був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопалася.

О. Гончар

3. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків для вираження сумніву щодо наведеного матеріалу, критичного ставлення до його автора (тільки знак питання або знак питання в поєднанні з якими-небудь словами): Упорядники статистичних даних відзначають у передмові, що «переважна більшість (скільки це? — Рец.) населення з недовірою (!) ставиться до заявлених реформ», що «певна (?) частина опитаних узагалі не вірить в успіх реформ» (!!!) і, нарешті, що «час уже перевірити (?!) стан виконання попередніх обіцянок нашого керівництва» (З рецензії).

4. У відтворенні реплік діалогу цей знак може передавати не вимовлене одним із співрозмовників «німе запитання» (вираження нерозуміння, здивування, сумніву тощо): — Навіщо вам треба було це робити?! — ???.