І. У простому реченні

У простому реченні тире ставимо в таких позиціях.

1. Між підметом і іменною частиною складеного присудка (як непоширеною, так і поширеною), вираженою іменником або кількісним числівником у називному відмінку, за наявності між ними нульової дієслівної зв’язки:

Кит — ссавець; І один у полі — воїн

Ю. Дольд-Михайлик

П’ять і п’ять — десять
Київ — столиця України;
Пісня і праця — великі дві сили,
Їм я бажаю до скону служить.

І. Франко

Потреба в такому тире посилюється за наявності в реченні зіставлення: Мій брат — лікар, а сестра — учителька.

Примітка 1. Якщо в таких реченнях логічно й, відповідно, інтонаційно виділяється переважно присудок, тире перед ним можемо не ставити: Мій батько інженер; Його ім’я Іван.

За відсутності спеціального акцентування тире звичайно не ставимо, якщо підмет виражений субстантивованим займенником це: Це наша хата; якщо іменній частині присудка передує якийсь другорядний член речення:

Таке життя другому б рай…

Л. Глібов

Діти завжди діти; якщо присудок стоїть перед підметом: Хороша-таки штука життя.

А. Головко

Примітка 2. Перед присудком, вираженим іменником із заперечною часткою не, тире звичайно не ставимо: Серце не камінь (прислів’я). Але в разі сильнішого логіко-інтонаційного наголошування на запереченні, а особливо за наявності в реченні протиставлення не… а потреба в такому тире увиразнюється: Мій батько — не інженер, а майстер на фабриці;

Мої літа — не монотонні дублі:
Я змінююсь, як світанковий пруг.

Д. Павличко

Примітка 3. Перед присудком, вираженим порівняльним зворотом зі сполучниками як, мов, наче, що та ін., тире звичайно не ставимо: Життя як казка; Микола для мене як брат.

Але в разі спеціального наголошування на ньому тире можливе:

Вода — як скло.

Л. Глібов

Душа — мов ніч…

О. Пахльовська

Примітка 4. Перед присудком, вираженим кількісним числівником (одиничним або в поєднанні з іменником), у спеціальній літературі коми звичайно не ставимо: Гарантійний термін використання приладу 2 роки.

Примітка 5. Якщо підмет у таких реченнях виражений особовим займенником, тире звичайно не ставимо: Я син простого лісоруба (Д. Павличко). Але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, та інтонаційного виділення його зв’язку з підметом, особливо в разі протиставлення, тире можемо ставити:

Він — публіцист, він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не писав, хоча безмірно любив поезію

Ю. Смолич: про О. Довженка

О пісне! Ти — плескіт рік,
ти — переливи мідні…

М. Рильський

Примітка 6. Якщо між підметом і присудком є вставне слово, тире не ставимо:

— Пан, напевно, син шановного <…> Казимира Зборовського?

М. Старицький

Примітка 7. При інших способах вираження іменної частини складеного присудка тире між присудком і підметом звичайно не ставимо, але в разі спеціального наголошування на ознаці, вираженій присудком, воно можливе, наприклад:

Його поведінка — дитяча; В однім Дунаї скупані слов’яни, і воля в них — одна!

М. Рильський

2. Між підметом і присудком, коли один або обидва з цих членів речення виражені інфінітивом:

Говорити — річ нудна.
Працювати слід до дна.

М. Рильський

3. Перед словами це (це є), оце, то, ото, ось, (це) значить, які передують присудкові, вираженому іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова:

Поезія — це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Л. Костенко

Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів.

О. Лупій

Сміле слово — то наші гармати,
Світлі вчинки — то наші мечі.

П. Грабовський

Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона вбрана, — ось формула ідеального твору мистецтва.

В. Дрозд

Жити мені без праці — значить не жити.

Д. Павличко

4. На місці випущеного члена речення (це переважно присудок):

Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник.

М. Коцюбинський

На одній ниві пшениця, на другій — жито.

О. Гончар

Останні дні — знову в Парижі.

М. Рильський

У реченнях, що функціонують переважно як заголовки публікацій, назви рубрик, гасла і т. ін.:

Книга — поштою; Ми — за мир; Мир — народам!; Нашим дітям — світле майбутнє!; Ні — війні!; Молоді ж — дорогу! Молоді — усе!

В. Чумак

Проте якщо немає потреби в увиразненні паузи, тире можемо не ставити, напр.:

Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею.

І. Нечуй-Левицький

У реченнях з відсутнім дієсловом-присудком зі значенням перебування, наявності і т. ін. та обставинами місця і часу (переважно на початку) тире між ними і підметом також ставимо в разі наявності в інтонації відповідної паузи, пор.:

Праворуч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко) і Удовина хата — край села.

А. Головко

5. У реченнях з однорідними членами:

а) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення:

День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне.

Леся Українка

Ні спека дня, ні бурі, ні морози —
Ніщо не вб’є любов мою живу.

В. Сосюра

б) після узагальнювального слова і однорідних членів речення, якщо такий перелік не закінчує речення: Деякі речі його [Тараса Шевченка], як-от:

«Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я в яр за водою» і чимало інших — од першого до останнього рядка витримані в характері народної лірики.

М. Рильський

в) між узагальнювальним словом і однорідними членами речення (замість частіше вживаної в подібних випадках двокрапки (див. §160, І):

Всі службовці збіглися на бучу — і поштові, і з ощадкаси.

О. Гончар

г) між двома однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками, що виражають різке протиставлення:

Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував.

Марко Вовчок

Не для слави — для вас, мої браття,
Я свій скарб найдорожчий ховав.

Леся Українка

ґ) між однорідними дієслівними присудками, другий (останній) з яких виражає причину або наслідок, мету дії, вираженої попереднім із них, або швидку зміну подій:

Сидять — пережидають дощ.

Панас Мирний

У вікні показалася чоловіча постать <…>, виткнулась, глянула — і сховалася.

Панас Мирний

Тире можна ставити перед єднальними сполучниками і (й), та або зрідка після них між двома однорідними дієслівними присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне щодо попереднього:

Земля на прощання усміхнулася — і потемніла.

Панас Мирний

Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне.

М. Коцюбинський

Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин.

О. Довженко

6. Для відокремлення другорядних членів речення (порівняно звідокремленням членів речення за допомогою коми, (див. § 158, І, пп. 13–16) це відбувається в разі виразнішого логіко-інтонаційного наголошування на таких компонентах висловлення й робиться частіше тоді, коли вони, по-перше, є поширеними або в їхньому складі є кілька однорідних членів, по-
друге, в кінцевій позиції речення):

а) означень — як поширених або однорідних, так і, рідше, одиничних:

І ще раз схиляється Хо перед силою — вищою і сильнішою від сили страху.

М. Коцюбинський

Тепер інша доля — холодна і хмура — заступила матір.

Панас Мирний

б) прикладок зі значенням уточнення або пояснення (перед ними можна поставити сполучник а саме):

Дочки — Ольга й Олена — визбирували на городі картоплю (В. Козаченко); У своїм невеличкім гурточку він завів новину — гуртову працю.

М. Коцюбинський

Примітка. Якщо після відокремленої прикладки за умовами контексту має бути кома, ставимо лише одне тире — перед нею: Автомобіль — наш дім на колесах, довго
набираючи швидкість, нарешті розігнався;

в) обставин:

Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави.

Г. Хоткевич

Їсти хочу — жах як!; Людей зібралося небагато — усього душ десять; зокрема обставин мети, виражених інфінітивом: Увечері кличуть: «Іди до панночки —розбирати».

Марко Вовчок

Багато люду в цей час подалося з села — подивитися, зустрітися.

В. Стефаник

7. Для виділення повторюваних з певним поширенням слів: Ми побачили актора вже в новій ролі — у ролі гетьмана; Хотілося жити — жити повнокровним життям, а не просто існувати.

8. Для виділення конструкцій з називним відмінком теми (уявлення):

А Дике поле, Дике поле! — по груди коням деревій.

Л. Костенко

9. Для підкреслення в розповіді несподіваності перебігу подій (замість частіше вживаних у таких випадках трьох крапок (див. § 162, п. 1):

Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.

Л. Глібов

10. Для виразнішого, порівняно з уживанням ком, змістово-інтонаційного виділення всередині речення вставних і вставлених словосполучень та речень, рідше — вставлених слів (вставлені слова та конструкції подають додаткові відомості, зауваження, пояснення і т. ін. до основного висловлення):

Душа моя — послухай! —
як яблуня в цвіту…

П. Тичина

І хоч не раз — призна́
юся — ставати
Я на котурни моднії любив,
Але тепер…

М. Рильський

<…> Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — незвичайно талановитий і солідний.

О. Маковей

Опукою згори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на Ягня.

Є. Гребінка

А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози.

В. Яворівський

Примітка 1. Про вживання ком і дужок при подібних конструкціях див. § 158, п. 11; § 163, І, п. 2

Примітка 2. Коли після тире перед відокремленим зворотом або вставленою конструкцією стоять слова, що мають бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то їх виділяємо тільки з другого боку:

Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позабирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили.

Панас Мирний

11. Узагалі для спеціального виділення за допомогою паузи різного змістового та стилістичного призначення тих чи інших фрагментів тексту:

Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі. Аж бачу — ні.

Т. Шевченко

Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю.

П. Тичина

На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо ніколи!

М. Рильський

12. Між двома або рідше кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон (замість словосполучень зі сполучником і): закон Бойля — Маріотта; гіпотеза Сепіра — Ворфа.

13. Між двома або рідше кількома іменниками, сполучення яких позначає певний зв’язок когось або чогось з кимось або чимось іншим (замість словосполучень з прийменником між): відношення товар — гроші — товар; система людина — машина; зв’язок «автор — читач»; шаховий турнір Карпов — Фішер; матч команд «Динамо» — «Шахтар»; судно класу «ріка — море».

14. Між двома або рідше кількома словами на позначення просторових, часових, кількісних меж (замість словосполучень з прийменниками від … до): автотраса Київ — Львів; велоперегони Суми — Київ — Ужгород; Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня; вантаж вагою вісім — десять тонн;

На позначення динаміки розвитку чого-небудь з двох або більше етапів:

Задум — реалізація — втілення в життя; Іншими словами, родословна [родовід] приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп’єр <…>

(М. Хвильовий: про розвиток революційних ідей у Європі).

Примітка. Між цифрами в таких випадках тире ставимо без відступів між знаками: у 2010—2018 роках; пам’ятки української мови ХVІ—ХVІІІ ст.; на сторінках 1—10; у 1—4 томах, але, напр.: наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

15. Між словом і сполученням слів або між двома сполученнями слів на позначення приблизної кількості: Це коштує триста — триста п’ятдесят гривень; приїхати в гості на день — на два; у квітні — на початку травня (пор. у § 35, п. 3 випадки позначення приблизної кількості на зразок триста-чотириста, день-два, у квітні-травні з дефісним написанням).

ІІ. У складному реченні

У складному реченні тире ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного й рідше складносурядного і складнопідрядного речень для вираження часових, причиново- та умовно-наслідкових, допустових і т. ін. відношень позначуваних ними подій або станів, швидкої або несподіваної зміни подій (порівняно з більш узвичаєним розмежуванням частин складносурядного і складнопідрядного речень комою розмежування їх за допомогою тире передає різкіше зіставлення змісту їхніх частин):

Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила.

М. Коцюбинський

А бавовна як дозріє —
Небом степ заголубіє…

М. Нагнибіда

Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм.

Т. Шевченко

Не жди ніколи слушної пори —
Твоя мовчанка може стать ганьбою!

Д. Павличко

Орач торкнеться до керма руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб.

М. Стельмах

Було, як заговорить або засміється — і старому веселіше стане.

Марко Вовчок

Билися об мене гнівливі хвилі
нетерплячки — я вистояв.

П. Загребельний

Ти гукай, не гукай,
а літа не почують.
Все біжать та спішать —
хоч співай чи ридай…

Б. Олійник

Заграли знов — ще гірш нема ладу.

Л. Глібов

Минали літа — росли сини.

А. Головко

Сонце зійшло — і враз над Києвом знялося ревище гудків.

Ю. Смолич

2. Між частинами безсполучникового складного та складносурядного речень, зміст яких різко протиставляється або зіставляється:

Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком!

П. Загребельний

Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять!

Леся Українка

Закрався вечір, одшуміла праця,
Як сльози, затремтіли ліхтарі, —
Та діти наші ночі не бояться.

М. Рильський

3. Між частинами безсполучникового складного речення, коли друга частина розкриває зміст першої (замість частіше вживаної в таких випадках двокрапки (див. § 160, п. 1):

<…> Та одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна…

Т. Шевченко

У загоні саме воли заборюкались — це старий підручний отих, що з ярмарку
пригнали, б’є.

А. Головко

Бачу — за вікном сніг летить.

М. Стельмах

Бувають дивні на землі діла —
Серед зими черешня зацвіла.

Д. Павличко

Нап’юся з живої кринички —
Візьму доброти від землі.

М. Сингаївський

4. Між частинами безсполучникового складного речення, зміст яких порівнюється:

Подивилась ясно — заспівали скрипки.

П. Тичина

5. Між частинами безсполучникового складного речення, коли зміст другої частини завершує, підсумовує, узагальнює зміст першої (друга частина починається звичайно вказівними словами це, то, так, цей, такий, ось хто, ось що і под.):

Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя.

М. Стельмах

Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, —
Така, бач, є у неї сила.

Л. Глібов

Господарство занедбане, скрізь брудно — ось до чого призводять лінощі та нехлюйство.

6. Між частинами складнопідрядного речення, коли підрядна частина ставиться перед головною з метою виразнішого змістового й, відповідно, інтонаційного її виділення, особливо в реченнях з кількома підрядними, коли в головній частині узагальнюється зміст попередніх підрядних:

Ой, хто в лузі, — озовися,
Ой, хто в полі, — одкликнися! (Я. Щоголів);
Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі!

Леся Українка

7. У складнопідрядному реченні між його частинами або частіше наприкінці головної частини — перед словом (сполученням слів), повторюваним для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне, яке підсилює, доповнює, розвиває його зміст:

Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування.

М. Рильський

Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними, — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже.

В. Сухомлинський

Примітка. Про вживання тире в реченнях з прямою мовою див. § 167, І.

ІІІ У простому і складному реченнях

(у деяких стилістичних фігурах)

1. Між частинами заперечного порівняння:

І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа, моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі.

Т. Шевченко

То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають,—
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно-жалібно співає.

Народна дума

2. У періоді (разом з комою або без неї) — для виділення переходу від підвищення до зниження інтонації:

Азовськеє море і Чорнеє море,
Зелені діброви і спів солов’я,
Високі Карпати, донецькі простори —
Це ти, Україно моя!

І. Нехода

Як тільки ясний день погасне,
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір,—
Я йду до берега крутого,
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу, з-за густого
Зіходить зіронька моя.

Л. Глібов

Примітка 1. Уживання тире в складному реченні може поєднуватися з уживанням перед ним коми (див. приклади в межах цього параграфа):

а) для увиразнення протиставлення між складовими частинами речення (у складних безсполучникових і в складносурядних реченнях);

б) перед указівними словами це, так, такий і под. на початку другої частини безсполучникових складних речень; в) у різних інших випадках (див. § 166).

Примітка 2. Про вживання тире в разі зазначення прізвища автора або іншого джерела цитування див. §167, ІІ, п. 3, прим. 2.

Примітка 3. Про тире як засіб абзацного членування тексту див. § 168, п. 4.