Три крапки ставимо в таких позиціях.

1. На позначення перерваності або незакінченості висловлення:

І — Вовк Ягнятко задавив…
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан… йому не слід…

Л. Глібов

Юнак розплющив очі: синь!

Літак… Димки… І височінь.

П. Тичина

У реченнях з називним відмінком теми (уявлення):

Щастя… Хіба не думав про нього Степан?

В. Підмогильний

Три крапки ставимо всередині речення також для позначення певної паузи, коли далі висловлюється щось несподіване:

Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб… від страху.

М. Коцюбинський

Примітка. У випадках, коли три крапки поєднуються в реченні з іншими розділовими знаками, у препозиції до них вони подаються повністю, а в постпозиції — після знака питання і знака оклику — ставимо дві крапки:

Стражники на людей стріляли,
це відомо, а щоб селяни?..

К. Гордієнко

Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!..

М. Рильський

2. На позначення уривчастості мовлення від хвилювання, збудження й узагалі сильних переживань:

«<…> Я не Ганна, не наймичка,
Я…»
Та й оніміла

Т. Шевченко

3. На позначення несподіваного продовження чи завершення думки — з незвичним або й несумісним поєднуванням слів (часто в заголовках газетних заміток, нарисів, фейлетонів тощо): Вибори… без вибору; зокрема, з використанням відомих цитат, крилатих висловів: …І Щуку кинули у річку.

4. На позначення розриву в оповіді, різкого переходу до нової думки (у художніх і публіцистичних текстах на початку речення — звичайно на початку абзацу): Летимо над колією над залізничною… Отакінька колія… Рейки, як дротики. <…>

…Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі
сільця. І все це там — під нами!

Остап Вишня

5. На позначення свідомої недомовленості, умовчання з певних причин:

— Ходять тут усякі… — бурмоче дід

О. Донченко

— Ну, це вже ви того… — прокинувся рибалка. — Це брехня

Ю. Яновський

З цією метою слова, що їх вважають грубими, образливими, непристойними, можуть подаватися в тексті не повністю, а з випущенням певної частини їхнього графічного складу (після початкових літер або всередині слова).

6. На позначення пропуску в цитованому тексті — після останнього слова перед пропуском або перед першим словом після пропуску, без дужок або в дужках, без інтервалу після слова і перед ним або з інтервалом (див. § 167, ІІ, п. 2; § 163, ІІ, п. 3, ІІІ).