Правління X. Карзая як представника нових політичних сил Афганістану.

Поразка ісламських екстремістів в Афганістані не призвела до національної консолідації і не принесло миру на афганську землю. Гострота політичних проблем не знижувалася. Запеклі суперечки стали виникати при формуванні політичної влади. Зрештою, вибір припав на Хаміда Карзая, який представляв вже нове покоління афганських політиків і був головою одного з найбільших пуштунських племен, об’єднання Дуррані, що постачав всіх афганських монархів. Він став главою тимчасового уряду країни.

У червні 2002 року відбулася надзвичайна Лоя Джирга, скликана для виборів глави держави та формування перехідного уряду. Вибори, що тривали більше тижня, принесли перемогу Карзая, проте його прихід до влади супроводжувався гострою політичною боротьбою. Крім обраного президента, на цю посаду претендували кілька кандидатів, у тому числі колишній король Захір Шах, колишній президент Раббані та ін Важливу роль зіграли Сполучені Штати, які зробили ставку на Карзая. Спільними зусиллями вдалося змусити основних суперників Карзая відмовитися від претензій на найвищу посаду.

При формуванні уряду Карзаю довелося зіткнутися з серйозними проблемами. З одного боку, на нього чинили тиск представники Північного Альянсу, які контролювали силові міністерства і намагалися їх зберегти, з іншого боку – посилювали натиск на главу держави пуштуни, які прагнули розширити свої позиції в уряді. Формування уряду відобразило політичну боротьбу і основні протиріччя в Афганістані. Поразка талібів не тільки не привело до досягнення національної консолідації, а й посилило етнічний розкол в країні. Новий, етнічно збалансований, склад Перехідного уряду має стати інструментом для подолання міжнаціональних суперечностей. Однак у цілому суспільство продовжує залишатися етнічно розколотим. Конфлікти на цьому грунті продовжують перешкоджати стабілізації обстановки в країні, відновлення і відродження Афганістану. Мова йде про реанімацію колишнього протистояння національних меншин країни пуштунського етнічної більшості. Багато пуштунські лідери не приховували невдоволення політичним домінуванням Північного Альянсу в Перехідний адміністрації.

Важливим кроком на шляху нормалізації міжетнічних відносин в Афганістані стала розпочата владою кампанія з роззброєння польових командирів та населення. Вирішення цього завдання повинно привести до припинення міжусобних воєн і зміцнити центральну владу. При цьому Перехідна адміністрація приступила до створення сучасної армії і поліції, за рамками яких в країні не повинно залишитися ніяких збройних формувань. Гострота цієї проблеми пов’язана з тим, що групи розгромлених бойовиків талібів і «Аль-Каїди» ще зберігали свій військовий потенціал у 2004 році. Лідер Ісламської партії Афганістану Г. Хекматіяр, об’єднавшись із залишками формувань «Аль-Каїди», оголосив джихад будь-якій іноземній присутності в Афганістані і включився у збройні зіткнення з коаліційними силами. Його антиамериканські заклики все жорсткіше звучали в міру ізоляції бойовиків-терористів.

За роки громадянської війни і збройних конфліктів економіка Афганістану остаточно прийшла в занепад. Постраждали практично всі об’єкти промисловості, енергетики, інфраструктури, сільського господарства, транспорту і зв’язку, що відкинуло країну на останнє місце у світі за рівнем доходів на душу населення. Перехідний уряд Карзая намагалося створити умови для розвитку економіки. Складено список пріоритетних проектів відновлення економіки країни. Зробити це виявилося непросто. Ситуація погіршувалася відсутністю інвестицій та поверненням з сусідніх країн великої кількості біженців. Залученню капіталів з-за кордону заважала внутрішня нестабільна обстановка і міжусобна війна між етнічними групами. Хоча урядом був прийнятий закон про захист іноземних інвестицій, але це не дуже допомогло зростанню капіталовкладень іноземних інвесторів.

Що стосується структури економіки Афганістану на початку XXI століття, то її основу, як і раніше становило сільське господарство. У ході міжусобиць рівень сільськогосподарського виробництва постійно знижувався. Зупинка об’єктів іригації стала основною причиною паралічу афганського агропромислового комплексу і небаченого зростання виробництва опіумного маку, не вимагає великих виробничих витрат. Поступово чітко окреслилася тенденція переходу галузі повністю на наркотичні рейки. Рішення проблеми виробництва наркотиків в Афганістані повинна мати комплексний характер, що включає економічне облаштування країни і поширення центральної влади на регіони.

Із закінченням активних військових дій і початком формування нової влади в Кабулі Хамід Карзай виявив себе не просто як політик – пуштун, але і як представник племінної знаті. У грудні 2001 р. на Боннській конференції афганських політичних діячів Карзай був поставлений на чолі перехідної адміністрації Афганістану. У червні 2002 р. Лойя джирга (Вища рада, до якої входять лідери всіх народів, племен та угруповань Афганістану) обрала його тимчасовим президентом країни. Весь цей час в уряді Карзая були широко представлені діячі Північного альянсу – основної сили, що протистояла талібам в Афганістані (етнічні таджики з провінції Панджшер – міністр оборони Мохаммад Фахім, міністр закордонних справ Абдулла Абдулла, міністр освіти Юнус Кануні).

Діячі «Північного альянсу», які згодом стали суперниками Хаміда Карзая на президентських виборах, перебувають в політичній опозиції, але поки не представляють такої серйозної загрози, як місцеві польові командири, які спираються на численні озброєні загони та контролюючі основну частину території країни. Деякі з них призначені на офіційні посади, аж до губернаторських місць, інші є просто впливовими людьми.

Хамід Карзай як президент Афганістану вже двічі ставав об’єктом замахів. Після першого замаху у вересні 2002 він став довіряти свою особисту безпеку тільки американцям і практично перестав залишати Кабул, який контролює міжнародний миротворчий контингент.

У грудні 2003 Лойя джирга схвалила нову Конституцію країни, що вводить президентську форму правління, і Карзай висунув свою кандидатуру на голосування. З початком виборчої кампанії йому все ж довелося виїжджати в провінції, і тоді-то саме сталося друге замах на нього – був обстріляний його вертоліт.

У вересні 2004 в рамках зміцнення своєї влади Карзай змістив губернатора провінції Герат Ісмаїл Хана, що орієнтувався у своїй діяльності на Іран. Він також запропонував пост віце -президента Зія Масуду – братові убитого лідера Північного альянсу Ахмад – Шаха Масуда.

Для участі в голосуванні на перших президентських виборах зареєструвалися понад 10,5 млн. афганців, або, за даними ООН, майже 100 % що мають право голосу.

Афганські вибори стали міжнародними – голосування також проходило в Пакистані та Ірані, де знаходяться відповідно 740 і 600 тисяч афганських біженців, допущених до участі у виборах. Перемогу на президентських виборах 2004 року здобув Хамід Карзай. Охорону виборчих ділянок здійснювали афганська поліція, національна армія і Міжнародні сили по забезпеченню безпеки (МССБ) спільно з силами міжнародної коаліції.

Призначаючи Хаміда Карзая главою тимчасового уряду Афганістану в 2001, США сподівалися, що він зможе навести порядок в країні. Рівень наркоторгівлі різко збільшився в порівнянні з тим періодом, коли при владі були таліби. При Карзаю наркобарони навіть зайняли відповідальні пости (один з них – його брат, Абдул Каюмов Карзай, який вважається одним з найбільших наркобаронів в провінції Кандагар). Відсутність результатів у боротьбі з наркоторгівлею і відсутність підтримки з боку президента призвело у вересні 2005 до відставки міністра внутрішніх справ Афганістану Алі Ахмада Джалалі.

Хаміду Карзаю не вдалося придушити збройний опір талібів. Незважаючи на багатомільярдну допомогу світової спільноти, Афганістан залишається практично найбіднішою країною в світі. У цій ситуації, мабуть, США доведеться піти на надання реальних владних повноважень тим, хто має в своєму розпорядженні величезним впливом і силою. Це практично вже було зроблено шляхом проведення 18 вересня 2005 р. парламентських виборів, на яких, за наявними повідомленнями, лідирують представники опозиції і колишні польові командири.

20 серпня 2009 р. відбулися чергові президентські вибори, за результатами яких Карзай був знову переобраний. Крім самого Хаміда Карзая, основними претендентами були колишній міністр фінансів Ашраф Гані Ахмадзай і колишній міністр закордонних справ Абдулла Абдулла. Вибори пройшли з численними порушеннями, про що заявив Глава місії ООН в Афганістані Кай Ейде.