§ 66. Поділ на відміни

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями іменники поділено на чотири відміни.

І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, гри́вня, до́нька, дочка́, маши́на, організа́ція, пра́ця; воєво́да; базі́ка, зна́йда, листоно́ша, невда́ха, пла́кса, сирота́ та жіночі особові імена з відповідним закінченням: Богда́на, Катери́на, Вале́рія, Зо́я і чоловічі особові імена на -а, -я: Мико́ла, Са́ва.

ІІ відміна:

  • іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, ве́летень, заво́д, край, ма́йстер, това́риш; Андрі́й, Віта́лій, Заха́р, Яросла́в; ба́тько, тату́ньо; Дніпро́, Марко́/Ма́рко, Петро́;
  • іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках): крило́, мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́́звище; весі́лля, життя́, умі́ння; також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, -иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду: вітри́ще (від ві́тер), діди́ще (від дід), коропи́ще (від ко́роп), морози́ще (від моро́з), паруби́ще (від па́рубок) — чол. р., ножи́ще (від нога́) — середн. р., ведмеди́ще (від ведмі́дь) — чол. і середн. р.; дуби́́сько (від дуб), вовчи́сько (від вовк), їжачи́сько (від їжак), леви́сько (від лев), соми́сько (від сом) — чол. р., зайчи́сько (від за́єць) — чол. і середн. р., свекру́шисько (від свекру́ха) — жін. і середн. р., хлопчи́сько (від хлопець) — чол. і середн. р.

IІІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: ваго́мість, вість, гі́дність, кров, любо́в, міць, незале́жність, ніч, піч, річ, ро́зкіш, сіль, самості́йність, собо́рність, тінь, слово ма́ти, у відмінкових формах якого з’являється суфікс -ер-; а також деякі жіночі особові імена: Аде́ль, Любо́в, Ніко́ль.

ІV відміна: іменники середн. роду:

  • із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням: гуся́ (гуся́ти, гуся́ті, (на) гуся́ті), дівча́ (дівча́ти, дівча́ті, (на) дівча́ті), лоша́ (лоша́ти, лоша́ті, (на) лоша́ті), теля́ (теля́ти, теля́ті, (на) теля́ті);
  • із закінченням -я, які мають два зразки відмінювання: із суфіксом -ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: ви́м’я (ви́м’я/ви́мені, ви́м’ю/ви́мені, ви́м’ям/ви́менем, (на) ви́м’ї/ви́мені), ім’я́ (ім’я́/і́мені (і́мени), ім’ю́/і́мені, ім’я́м/і́менем, (на) ім’ї́/і́мені), пле́м’я (пле́м’я/пле́мені (пле́мені), пле́м’ю/пле́мені, пле́м’ям/пле́менем, (на) пле́м’ї/пле́мені), ті́м’я (ті́м’я/ті́мені (ті́мени), ті́м’ю/ті́мені, ті́м’ям/ті́менем, (на́) ті́м’ї/ті́мені).

§ 67. Поділ на групи

Іменники І та ІІ відміни поділено на три групи: тверду, м’яку та мішану.

І відміна

1. Тверда група

До твердої групи належать іменники жін. роду із закінченням -а (крім тих, основа яких має закінчення на шиплячий приголосний): жі́нка, маши́на, перемо́га, сівба́, фа́брика, фі́рма, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) із таким закінченням: базі́ка, біда́ха, витріща́ка, заводія́ка, недорі́ка, сирота́ та чол. роду (назви осіб): джу́ра, Мики́та, Са́ва та ін.

2. М’яка група

До м’якої групи належать іменники жін. роду із закінченням -я: бу́ря, відмі́нниця, друка́рня, земля́, наді́я, пі́сня, сім’я́ та чол. роду — назви осіб: те́сля; іменники спільного роду із цим самим закінченням: кровопи́вця, уби́вця, суддя́ тощо та іменник чол. роду Ілля́.

3. Мішана група

До мішаної групи належать іменники жін. роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́, пло́ща, те́ща та чол. роду — назви осіб: вельмо́жа, паша́, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: листоно́ша, міхоно́ша.

ІІ відміна

1. Тверда група

Чоловічий рід

До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, о́дуд, пала́ц, темп, ужи́нок, у́спіх; ба́тько, Петро́; переважна більшість іменників на -р: вир, ви́хор, відва́р, двір, жир, сир, сто́вбур, сто́ляр, щур, я́вір; сюди ж належать іменники звір, кома́р, снігу́р, які, проте, у називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: зві́рі, комарі́, снігурі́ (іменник щур може мати і варіантне закінчення -і: щурі́), а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, парфуме́р, фе́рмер, ши́фер, шофе́р; акто́р, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор, світлофо́р, семафо́р; абажу́р, гіпю́р, каламбу́р; іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): база́р, гекта́р, куліна́р, монтанья́р, му́ляр, футля́р, ювіля́р; каси́р, команди́р, пасажи́р, папі́р, сувені́р, конвої́р; окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійним наголосом на корені в однині та множині: дóлар — дóлари, пáнцир — пáнцири та ін.

Примітка. Іменник маляр залежно від наголосу належить або до твердої групи ма́ляр (наголос падає на корінь в усіх відмінках однини й множини: ма́ляр — ма́ляра, ма́лярові, ма́ляра, ма́ляром, (на) ма́лярові — ма́ляри, ма́лярів, ма́лярам, ма́лярів, ма́лярами, (на) ма́лярах), або до мішаної (наголос переходить на закінчення: маля́р — маляра́, маляре́ві, маляра́, маляре́м, (на) малярі́ — малярі́ — малярі́в — маляра́ми — (на) маляра́х).

Середній рід

До твердої групи належать іменники середн. роду із закінченням -о: боло́то, ві́яло, во́ло, залі́зо, зерно́, зло, крило́, ко́ло, люсте́рко, мавпеня́тко, ма́йво, мі́сто, молоде́цтво, село́, христия́нство та ін.

2. М’яка група

Чоловічий рід

До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боє́ць, ве́летень, зви́чай, краді́й, край, мите́ць, тату́ньо, діду́ньо, уді́й, учи́тель, Анто́сьо, Бене́дьо, Іва́ньо; сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ндар — бо́ндаря, ко́зир — ко́зиря, ку́хар — ку́харя, лі́кар — лі́каря, пи́сар — пи́саря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із -ар, -ир на закінчення: буква́р — букваря́, вівча́р — вівчаря́, воротáр — воротаря́, друка́р — друкаря́, інвента́р — інвентарю́ (збірне), календа́р — календаря́, кобза́р — кобзаря́, секрета́р — секретаря́, сухáр — сухаря́, хаба́р — хабаря́, шахта́р — шахтаря́; гузи́р — гузиря́, проводи́р — проводиря́, пухи́р — пухиря́ та ін. До м’якої групи належать також і деякі чоловічі особові імена: І́гор — І́горя, Ла́зар — Ла́заря та ін.

Примітка. У складних словах із хаба́р сполучним голосним є лише о: хабарода́вець, хабаромі́сткість, хабарооде́ржувач.

Середній рід

До м’якої групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- у формах непрямих відмінків і переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): го́ре, мі́сце, мо́ре, по́ле; життя́, завда́ння, збі́жжя, здоро́в’я, змага́ння, знаря́ддя, ли́стя, обли́ччя, пі́р’я, по́лум’я та ін.

3. Мішана група

Чоловічий рід

До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: ванта́ж, дощ, сто́рож, слуха́ч, ткач, това́риш; вітри́щее, діди́щее, дуби́ще ; також іменники на яр (назви людей за видом їхньої  діяльності), у відмін кових формах яких наголос переходить із суфікса на закінчення: бджоля́р — бджолярá, весля́р — веслярá, вуглвугля́р вуглярвугляра́,
газетя́р — газетярá, зброя́р — зброярá, каменкаменя́р каменяркаменяра́, пісн пісня́р піснярпісняра́, скл яр склярскляра́, смоля́р — смолярá, школшколя́р школяршколяра́ та ін…

Середній рід

До мішаної групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та основою на шиплячий приголосний: ло́же, плече́, прі́звище, я́вище та ін.

§ 68. Зразки відмінювання іменників

Перша відміна

Іменники — загальні назви

Мішана група

Іменники — власні назви

Друга відміна

Іменники чоловічого роду — загальні назви

Іменники середнього роду — загальні назви

Іменники чоловічого роду — власні назви

Зразки відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -р

Зразок відмінювання іменника Госпо́дь

Відмінювання іменників на -ище

Примітка. Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще — жін. і середн. рід, свекру́шище — жін. і середн. рід і под.) при хитанні в морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще — жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду — послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду.

Третя відміна

Четверта відміна