Азово-Дніпровські походи 1695-1696 рр.

Новий етап боротьби України проти Кримського ханства характеризувався переходом воєнної ініціативи до України й перетворенням проблеми визволення південних українських земель на державне завдання. Причому до цього підключалися військові сили інших українських регіонів, а також міцніючої з року в рік Російської держави. У 1690 р. козаки Фастівського і Гадяцького полків розгромили татарський загін на р. Гнилий Тікич поблизу Білої Церкви. Потім разом з козаками Лубенського, Переяславського, а також компанійського полків вчинили похід на татарську фортецю Кизикермен і після вдалого воєнного промислу в її околицях повернулися назад. У наступні роки лівобережні та правобережні козаки громили татарські чамбули під Очаковом, Кизикерменом, на Буджаці та в інших місцях. Значного успіху добилися козацькі війська у 1694 р. Чернігівський, Прилуцький, Ніжинський, Лубенський, Переяславський і Фастівський полки під командуванням полковників Якова Лизогуба і Семена Палія восени завдали серйозної поразки Буджацькій орді, взяли сильну фортецю Гінкушлі, захопили 10 гармат, багато інших трофеїв та полонених і відійшли на Подніпров’я.

У середині 90-х років Україна та Росія об’єднаними силами перейшли одночасно в наступ проти Туреччини і Кримського ханства. Російська армія протягом липня — серпня 1695 р. безуспішно штурмувала турецьку фортецю Азов. Тим часом 120-тисячна армія на чолі з Борисом Шереметьєвим і Мазепою спрямувала удар на татарські укріплення у гирлі притоки Дніпра Кінські Води. 30 липня козаки й стрільці взяли штурмом ключову фортецю Кизикермен. За нею здалися гарнізони Асламкермена, Таванська і Мубереккермена. Була зруйнована остання перешкода на водному шляху України до Чорного моря. Надалі українські козаки й російські ратні люди не дозволили кримському хану відбудувати систему укріплень на Дніпрі.

Українські збройні сили надавали Росії відчутну допомогу у відвоюванні північноприазовських земель у 1696 р. В облозі та штурмі Азова активну участь взяли 15 тис. козаків Га-дяцького, Лубенського, Прилуцького, Чернігівського і двох охотницьких полків. Тривалий час вони успішно блокували Азов з моря і суші, не допускали до нього ні підкріплень, ні військових і продовольчих припасів. Намір турків і татар 17 липня 1696 р. збити козаків із зайнятих позицій закінчився для них катастрофою. Відбивши навалу супротивника, розпалені азартом козаки без команди кинулися на міські вали й захопили їх, і жодними силами яничари вже не могли вибити їх звідти. 19 липня азовський гарнізон капітулював. Пальму першості в перемозі над противником Петро І віддав козакам, щедро нагородивши їх грошима й продовольством. Остаточна перемога об’єднаних сил України й Росії над Кримським ханством і відвоювати південних земель були близькими. Але на заваді стала переорієнтація зовнішньополітичного курсу Росії. Залишивши напризволяще Україну з її багатовіковою південною проблемою, Росія в 1700 р. уклала з Туреччиною Константинопольський мир і розпочала боротьбу за вихід до Балтійського моря.